Усім батькам відомо: виховання дитини - заняття непросте. Треба увесь час контролювати свої емоції, оскільки діти хоч і є квітами життя, але час від часу вони можуть викликати в нас і негативні емоції, такі як злість, роздратування, розчарування і так далі. Проте якщо батьки хочуть виховувати дитину правильно, то їм завжди слід контролювати свої емоції. І ось психологи вирішили скласти список з дев'яти гірших фраз, які батьки найчастіше говорять своїм дітям.
Залиш мене в спокої! Варіації цієї фрази можуть бути різними - зокрема, "відстань від мене", "не заважай", "я зараз зайнятий" і так далі. Річ у тому, що у дітей в процесі їх розвитку в мозку формуються чіткі моделі взаємовідносин з батьками, і якщо батько або мати очевидним чином ігнорують дитину на користь інших занять, то у дитини згодом підсвідомо складеться модель, що батькам, по суті, немає діла до його інтересів, а це потім гарантовано проявиться, коли він вже стане дорослим.
Ти такий... Ярлик, повішений на дитину в дитинстві з високою часткою ймовірності вплине на формування його характеру. "Дурнуватий", "Вередливий", "Ледачий", "Безнадійний" - усього цього краще не вживати в спілкуванні з дітьми. І ні в якому разі не можна повторювати такі слова по декілька разів. Психологи також радять обережніше відноситися і до емоційно нейтральних або позитивних ярликів - адже також невідомо які наслідки можуть мати вони.
Не плач Таким чином Ви даєте зрозуміти, що почуття, із-за яких він плаче, у Ваших очах є незначними. Краще проявити трохи більше чуйності, пояснити, що боятися нічого або, що біль скоро пройде - так дитина знатиме, що Ви на її стороні і Вам не все одно.
Чому ти не можеш бути як твоя сестра (брат)? Подібні порівняння з сестрою, братом, сусідською дитиною або кимось іншим небезпечні не лише тим, що можуть викликати довгострокову образу, але і тим, що вони в змозі спровокувати реакцію у відповідь - небажання робити те, що Ви хочете - доїдати сніданок, ходити на горщик або щось ще. Квапся Не секрет, що у Вас є свої справи, турботи, власний графік, який не дозволяє Вам втрачати час на порожньому місці. Проте прислухайтеся до свого тону, коли Ви говорите це слово (чи його аналоги) - адже Ви фактично примушуєте дитину відчувати свою провину за те, що він заподіює Вам незручності.
Молодець! Здавалося б - що може бути не так з цією фразою? Проте психологи упевнені, коли за кожен успіх дитини Ви використовуєте одну і ту ж фразу похвали, вона стає знеособленою. Тобто дитина починає сприймати її як деяку механічну відповідь, і знову ж таки на підсвідомому рівні перестає надавати подібним словам яке-небудь значення. Це психологічна тонкість, але краще про неї не забувати, і намагатися заохочувати успіхи дитини по-різному.