Завантажити урок №14

Урок №14

Тема: Відносини між військовослужбовцями

Навчально-виховна мета: вивчити з учнями, хто такі началь­ники та підлеглі; прищеплювати навички свідомого виконання вимог законів і Військових статутів України; виховувати повагу в стосунках один з одним.

Навчальні питання:

1.    Начальники та підлеглі, старші та молодші.

2.    Порядок віддання та виконання наказів.

3.    Правило військової ввічливості.

Місце проведення: кабінет з предмета «Захист Вітчизни». Час: 45 хв.

Навчальні посібники: підручник «Захист Вітчизни» (2006 р.).

Матеріальне забезпечення: наочні посібники «Статути ЗС України».

■   ВСТУПНА ЧАСТИНА: 7-10 хв.

Шикування учнів, рапорт командира взводу (відділення), при­вітання, перевірка учнів.

Оголошення теми, мети та порядку проведення уроку.

Стройове тренування: військове вітання під час руху та на місці.

1   ОСНОВНА ЧАСТИНА: 30-33 хв.

Начальники та підлеглі, старші та молодші, їх права й обов'язки

Начальники — це посадові особи, яким статути надають певні Права й обов'язки щодо підлеглих. Начальники, яким військо­вослужбовці підлеглі за службою, зокрема і тимчасово, стають прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближ­чий до підлеглого прямий командир називається безпосереднім Начальником.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглі інших.

За військовими званнями начальниками є:

•    сержанти і старшини — для солдатів і матросів однієї з ні військової частини;

•    прапорщики і мічмани — для сержантів і старшин, солдатів і матросів однієї з ними військової частини;

•    молодші офіцери — для сержантів і старшин, солдатів і тросів;

•    старші офіцери з військовим званням «підполковник», «капітан 2-го рангу», «майор», «капітан 3-го рангу» для прапорщиків, мічманів, сержантів, солдатів і матросів;

•    генерали, адмірали, полковники, капітани 1-го рангу молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і сі шин, солдатів і матросів.

Начальник має право віддавати підлеглому накази та перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази чальника і ставитися до нього з повагою; якщо підлеглий уважає що стосовно нього вчинено неправомірні дії, він повинен виконати наказ, а після цього може подати скаргу.

Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням не виступають відносно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старші чи молодшими. Старшинство визначає військове звання. Старші за військовим званням мають право вимагати від молодіші за званням додержання військової дисципліни, громадського рядку та форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням мають беззастережно виконувати-_вСі вимоги старших.

У разі спільного виконання службових обов'язків військо­вослужбовцями, що не підлягають один одному, коли їх служ­бові стосунки не визначені командиром (начальником), старший із них за посадою, а за рівних посад — старший за військовим званням є начальником.

Порядок віддання і виконання наказів

Накази віддаються, як правило, в порядку підлеглості. У разі крайньої потреби старший начальник може віддати наказ підлегло­му, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосередньому начальникові підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Вислухавши наказ, військовослужбовець відповідає «Слуха­юсь» і виконує його. Про виконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти начальникові, який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові.

Наказ має бути сформульований виразно, чітко, щоб не до­пускати його подвійного тлумачення та не викликати сумнів у під­леглого щодо його змісту.

Начальник (командир), який віддав наказ, повинен забезпе­чити його виконання. Він несе відповідальність за наслідки та . відповідність наказу чинному законодавству, а також за невжи­вання заходів щодо його виконання.

Якщо військовослужбовець, виконуючи наказ, одержав від іншого начальника, старшого за службовим становищем новий наказ, який стає перешкодою для виконання попереднього, він Доповідає про це начальникові, який віддав другий наказ, і за Чого згоди виконує останній. Начальник, який віддав новий на­каз, повідомляє про це тому начальникові, що віддав попередній наказ.

Дотримання військовослужбовцями статутних взаємовідносин

Стосунки між військовослужбовцями грунтуються на взаємній повазі. Усі військовослужбовці під час зустрічі (обгону) вітають один одного, дотримуючись правил, визначених Статутом. З питань служби звертаються один до одного на «ви».

Начальники та старші, звертаючись із питань служби до підлеглих і молодших, називають їх за військовим званням і становищем або тільки за званням, додаючи в останньому ви перед званням слово «пан» або «товариш». Наприклад: «Рядовий Коваленко» або «Пане рядовий»; «Сержант Шевчук» або «Товаришу сержант»; «Прапорщик Іваненко» або «Пане прапорщик «Лейтенант Петренко» або «Пане (товаришу) лейтенант».

У вільний від служби час військовослужбовці можуть звертатись один до одного на ім'я, а до начальників і старших за  ім'я та по батькові.

Військовослужбовці мають постійно бути зразком високої культури, скромності та витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати чужу гідність, пам'ятати, що за їхньою поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні сили України в цілому.

Військовослужбовці повинні бути ввічливими у ставленні цивільного населення, виявляти особливу увагу до літніх жінок і дітей, поступатися місцем у громадському транспорті, захищати честь і гідність громадян, сприяти дотриманню громадського порядку, надавати допомогу постраждалим під час щасних випадків, стихійного лиха.

У громадських місцях, у міському транспорті та приміських поїздах військовослужбовець мусить запропонувати начальник (старшому) своє місце, якщо немає вільних місць.

Коли під час зустрічі немає можливості вільно розминутись з начальником (старшим), підлеглий (молодший) повинен зі" з дороги і, вітаючи, пропустити його. У разі потреби обігнати начальника (старшого) військовослужбовець просить у нього дозволу на це.

Звертаючись один до одного поза строєм, а також віддаю або вислуховуючи наказ, військовослужбовці мають стати у стройове положення «струнко», піднести руку до головного убору (в разі його наявності) й опустити її. Віддаючи або вислуховую рапорт, військовослужбовець опускає руку від головного убору після закінчення рапорту.

Військовослужбовець завжди за будь-яких умов звертається до командира згідно з вимогами Статуту. Це стосується і так наприклад, випадків, коли солдат служить під командою земляка, товариша по цивільній роботі або навіть родича.

      ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА: 5 хв.

Наголошення на темі, цілях уроку, якості їх освоєння; під­биття підсумків виконання стройових вправ учнями, їх участі _в бесіді (відповіді).

       ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:' підручник, с. 63-64.