Завантажити

Тема: Укриття населення в захисних спорудах

Навчально-виховна мета: ознайомити учнів із захисними спорудами; виховувати в учнів упевненість в ефективності захисних заходів.

Навчальні питання:

1.   Призначення, класифікація захисних споруд.

2.   Протирадіаційні укриття та сховища.

Місце проведення: кабінет з предмета «Захист Вітчизни».

Час: 45 хв.

Навчальні посібники: збірник нормативно-правових актів України стосовно ЦЗ. Підручник «Захист Вітчизни» (2006 р.).

Матеріальне забезпечення: наочні посібники «Інженерні спо­руди», «Гражданская оборона».

 ВСТУПНА ЧАСТИНА: 10-12 хв.

Шикування учнів, рапорт командира, привітання, перевірка учнів.

Оголошення теми, мети та порядку проведення уроку. Стройове тренування: вихід зі строю та повернення у стрій.

ОСНОВНА ЧАСТИНА: 28-30 хв.

Захисні споруди ЦО

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф) і стихійних лих, а також від уражальної дії зброї масового знищення і звичайних засобів ураження, впливу другорядних чинників ядерного вибуху. Захисні споруди розрізняють:

•       за призначенням: для захисту населення, розміщення органів управління (командного пункту — КІТ, пункту управління — ПУ, вузла зв'язку — ВЗ) і медичних закладів;

•       за місцем знаходження: вбудовані, «відокремлені, метрополі­тен, у гірських виробках;

•       за терміном будівництва: зведені завчасно, швидко зведені;

•       за захисними властивостями: найпростіші укриття (щілини відкриті та перекриті), протирадіаційні укриття (ПРУ) і схо­вища.

У системі захисту населення особливе значення мають найпростіші укриття типу щілин. Це найбільш масові захисні споруди, ,о можуть бути збудовані населенням у найкоротший термін.

Щілини будують відкритими і перекритими. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею (у 1,2-2 рази), світловим випромінюванням і проникаючою радіацією. Перекрита щілица захищає: від світлового випромінювання — повністю, від ударної хвилі — у 1,5-3 рази, від проникаючої радіації та радіо­активного випромінювання — у 200-300 разів, а також надійно захищає від осколкових і кулькових бомб, від запалювальних засобів.

Відкрита щілина — це зигзагоподібна траншея з кількох прямолінійних ділянок довжиною до 15 м. Глибина її: 1,8-2,0 м; ширина: зверху — 1,1-1,3 м, на дні — 0,8 м. Будівництво щі­лини починається з розмітки і трасування, тобто визначення її плану на місцевості. Копають спочатку на ширину дна. У процесі заглиблення поступово підрівнюють крутизну, доводячи до потріб­них параметрів. Стінки (крутизну) щілини укріплюють дошка­ми, жердинами, очеретом, іншими наявними матеріалами. Коли є час і в разі потреби, щілину перекривають колодами, шпалами або малогабаритними залізобетонними плитами. Зверху покриття влаштовують шар гідроізоляції з толю, руберойду, хлорвінілової плівки або утрамбовують шар глини та насипають шар ґрунту товщиною 50-60 см. У перекритій щілині роблять вхід з однієї або двох сторін з дверима і тамбуром. Для вентиляції встанов­люють витяжну коробку.

Нормальна місткість щілини: 10-15 осіб.

Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій. До ПРУ можна віднести не тільки спеці­ально побудовані споруди, а й будівлі господарського призначен­ня (погреби, підпілля, овочесховища), пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі.

Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом по­слаблення радіації, що залежить від товщини огороджувальних конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені кон­струкції, а також від енергії гамма-випромінювання. Наприклад, підвали дерев'яних будинків послаблюють радіацію в 7-12 ра­зів, а кам'яних — у 200-300 разів. У ПРУ, розрахованому на 50 осіб і більше, повинно бути не менше двох виходів розміром 80x180 см, причому бажано, щоб вони були розташовані в про­тилежних кінцях укриття під кутом 90° один до одного. Для посилення захисних властивостей у приміщенні забивають вікна айві двері, насипають шар ґрунту на перекриття і роблять, о треба, фунтову підсипку ззовні біля стін, що виступають е поверхні землі. Для герметизації приміщень ретельно замуровують тріщини, щілини, отвори у стінах і стелі, біля вікон верей, припасовують двері, оббивають їх повстю, ущільнюють дверні рами валиком з повсті або з іншої м'якої тканини. Укриття, що вміщує до ЗО чоловік, провітрюється природною вентиляцією через припливний і витяжний короби. Для створення тяги тяжний короб установлюють на 1,5-2 м вище припливного.

зовнішньому виводі вентиляційного короба роблять дашок, в припливному коробі — щільно підігнані засуви.

У пристосованих під укриття приміщеннях установлюють бач-з водою з розрахунку 3-4 л на одну людину на добу, а в туалеті — виносну тару або влаштовують люфт-клозет із вигрібною ою. Крім того в укритті встановлюють нари (лавки) для відпочинку, стелажі для продуктів харчування. Освітлення — від електромережі або переносними електричними ліхтарями.

Сховище є найбільш надійним захистом від усіх уражальних чинників: високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів й уламків зруйнованих будинків і споруд тощо, також засобів масового ураження і звичайних засобів ураження. Воно обладнане комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу.

За місцем знаходження сховища бувають вбудованими (у підвіалах будинків) і відокремленими (поза будинками), їх споруджу­ють заздалегідь, у мирний час, але можуть будувати і в період загрози нападу або під час воєнних дій (швидкозведені).

За місткістю розрізняють малі сховища (150-300 чол.), се­редні (300-600 чол.) і великі (понад 600 чол.).

Сховища мають фільтровентиляційні установки (ФВУ) промислового виготовлення. ФВУ очищає зовнішнє повітря, розподі­ляє його по відсіках і створює в захисному приміщенні надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню зараженого повітря через тріщини та щілини. В усіх сховищах передбачаються два жими вентиляції: чистої, коли зовнішнє повітря очищається від пилу, фільтровентиляції, коли воно проходить крізь поглинальні фільтри, де очищається від радіоактивного пилу, отруйних речо­вин, СДОР і бактеріологічних засобів.

Система водопостачання забезпечує людей водою для життя та гігієнічних потреб від зовнішньої водопровідної мережі. На той випадок, коли водопровід перестане діяти, передбачено аварійний запас води або її джерело. Кожна захисна споруда має систему каналізації для відводу фекальних стоків. Санвузол влаштовують у приміщенні, ізольованому перегородками від секцій сховища, обов'язково з витяжкою.

Система опалення сховища працює від опалювальної мере­жі будинку, під яким воно знаходиться. Освітлюється сховище від міської (об'єктної) електромережі, в аварійних випадках — від автономної електростанції, а якщо її немає — від акумуля­торів або ліхтарями.

Запас продуктів харчування робиться з розрахунку не менше ніж на дві доби для кожної людини у сховищі.

Медичне обслуговування здійснюють санітарні пости та мед­пункти об'єктів народного господарства. Населення укривається в захисних спорудах за сигналами ІДО. Заходити до них потріб­но організовано, швидко і без паніки. У сховищі зручніше роз­міщуватися групами — з тими, хто разом працює або мешкає в одному будинку. У кожній групі призначають старшого. Тих, хто з дітьми, розміщують в окремих відсіках або в спеціально від­ведених місцях. Літніх і хворих намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб.

У сховище (укриття) потрібно приходити зі своїми засоба­ми індивідуального захисту органів дихання, продуктами харчу­вання та документами. Не дозволяється приносити з собою речі громіздкі, з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, ви­ходити назовні без дозволу коменданта. Усі в сховищі зобов'язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати по­сильну допомогу хворим, інвалідам.

■      ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА: 3-5 хв.

Наголошення на темі, цілях уроку, якості їх освоєння; підбиття підсумків виконання стройових вправ учнями, їх участі в бесіді (відповіді).

■      ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: вивчити конспект, підручник «Захист Вітчизни» (2006 р.), с. 249-254.