Сучасним школярам найбільше потрібний контакт

Нині дуже мало дітей шкільного віку й підлітків отримують емоційне розвантаження від щоденних переживань та проблем у власній сім'ї. Зафіксувати конкретні відсотки статистика безсила. Але й без того зрозуміло, що батькам, які думають, насамперед, про хліб, часу на душевні розмови з дитиною просто не вистачає. Коло замикається: розрядки внутрішніх проблем, що наростають в дитячій психіці, як сніж­ний ком, не відбувається ні вдома, ні під час спілкування з друзями-однолітками, бо вони переповнені сумнівами і проблемами. Здається, останнім порятунком може бути шкільний психолог, який хоч і не має змоги поговорити з кожним з дев'ятиста учнів, але вже сам факт його перебування в школі для багатьох дітей є рятівним колом у найважчі хвилини, коли хочеться виговоритися, вилити біль, гнів чи просто відкрити душу. За статистикою  Всесвітньої організації охорони здоров'я, 78 % людей страждають на неврози, які є проміжним етапом між здоровою психікою і психічною хворобою.

"Найбільше, що потрібно сучасним школярам, - це контакт, -  розповідає Катерина Пасійчук, шкіль­ний психолог, яка не побажала назвати номер школи, в якій працює. - Усі діти, незалежно від віку, потребують щирої розмови, в якій могли б поговорити про те, що їх турбує щодня. Дитина під час розмови з психологом не лише відчуває емо­ційне полегшення, але і просто вчиться розповідати про себе. Це дуже важливо, бо насправді саме так від­бувається її психологічне дозрівання. Такі розмови - це задатки її майбутнього психологічного здоров'я".

Попри те, що саме шкільний психолог для багатьох дітей в нинішній ситуації міг би стати незамінним, рятівним колом, воно спрацьовує не завжди. Чому? Ставка для психолога у школі, навіть якщо в ній навчається до тисячі дітей, вважається, швидше,  додатковим привілеєм, а не гострою необхідністю. Керівництво школи  завжди може відмовитися від психолога і відмову мотивувати браком грошей чи  приміщень. Причому така відмова може бути і реально виправданою, і штучним поясненням у випадку психологічного конфлікту між директором і психологом.

Водночас на ставку психолога у 900 грн йдуть або ті, хто здатен на повну самопожертву, або ті, хто наразі не знайшов для себе нічого ліпшого.

Але, певно, найгострішою проблемою стають особистісні конфлікти між керівником школи і психологом, які загострюються через повну підпорядкованість психолога директору школи.

 "Місця" для психолога практично не було у радянській моделі шкільної освіти. Радянська система пречудово обходилася без психології, підмінюючи її  "системою  виховання" у правильному пропагандистському руслі. Відтак керівники старшого покоління, які професійно реалізовувалися за  радянських часів, здебільшого просто не розуміють ролі психолога в школі й не відчувають потреби в ньому.