1.
Виявлення дітей групи суїцидального ризику, в яких є труднощі у навчання, у поведінці та ознаки
емоційних розладів, що передбачає:
- бесіди з
класними керівниками та педагогічними працівниками;
- спостереження
в класах;
- тестування,
соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;
·
бесіди
і консультації з батьками, діти яких мають труднощі в поведінці та ознаки
емоційних розладів.
2.
Визначення причин труднощів учнів
групи суїцидального ризику, що можливе через:
- індивідуальне
обстеження дітей під час бесіди, тестування, інтерв’ю;
·
функціональний
аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які зумовлюють її труднощі;
- визначення
типу групи суїцидального ризику та рівня небезпеки.
3. Можливі шляхи
подолання труднощів:
·
переадресування
до спеціалістів – дитячого психоневролога, психотерапевта, у соціальні служби
для молоді;
- індивідуальна
чи групова психолого-педагогічна корекція;
·
робота
психолога з сім’єю: рекомендації щодо перебудови сімейних
стосунків, зміни стилю виховання;
·
рекомендації
учителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з конкретною
дитиною;
- зниження вимог
до виконання навчальної програми;
- тимчасовий
перехід на індивідуальну форму навчання;
- зміна дитячого
колективу;
- переведення до
іншого вчителя;
- заохочення до
позашкільної діяльності, створення «ситуацій успіху»;
·
допомога
сім’ї
від вихователів, соціальних педагогів, фахівців з охорони дитинства (у крайньому разі – клопотання про
позбавлення батьківських прав).
4.
Психологічна просвіта учителів та батьків передбачає:
·
психолого-педагогічні
семінари «Емоційні розлади у дітей», «Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку в дитячому
та підлітковому віці», «Як допомогти при загрозі суїциду» тощо;
·
виступи
на батьківських зборах, батьківських університетах, де в узагальненому вигляді
повідомляють дані, отримані в результаті психологічного дослідження, пропонують
рекомендації для поліпшення емоційного клімату в родині, розказують про
відвернення та корекцію дитячих емоційних розладів, про профілактику суїциду;
на індивідуальні консультації запрошують батьків дітей із групи суїцидального
ризику.
5.
Робота з педагогічним колективом навчального закладу:
·
регулярно
здійснюються психолого-педагогічні
консиліуми чи спеціальні педради, присвячені профілактиці суїцидів; під час
підготовки до педрад проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах,
розподіл ролей, виявлення учнів, які мають статус лідерів чи відторгнутих;
·
організовуються
бесіди та консультації з педагогами за результатами тестувань, спостережень;
формуються рекомендації з вибору адекватних методів педагогічного впливу на окремих
учнів і на клас загалом;
·
при
потребі проводяться педагогічні консиліуми по окремих учнях із групи
суїцидального ризику;
·
розробляються
заходи з надання допомоги «важким» дітям із соціально неблагополучних сімей.
6.
Психокорекційні заходи з
учнями із груп суїцидального ризику:
·
створюються
групи психологічної корекції, тренінгові групи для дітей, схильних до емоційних
розладів;
- проводяться
групові консультації з учнями;
- кризові
ситуації розглядаються у колективі класу.
7.
Робота з батьками дітей із групи
суїцидального ризику:
- виступи на
батьківських зборах;
- зустрічі з
сім’єю;
·
індивідуальне
консультування: рекомендації з налагодження дитячо-батьківських стосунків, зі
зміни (при потребі) стилю виховання, переадресування до інших спеціалістів
тощо.
| 
