Для вчителів
математики важливо знати, що період віку дитини 10-12 років – часу переходу від
мислення, заснованого на оперуванні конкретними уявленнями, від безпосередньої
пам’яті до логічного.
10-14 років –
вік, який потрібно розглядати як сенситивний період розвитку творчого мислення.
Це сприятливий
період для розвитку багатьох сторін особисті, таких, як пізнавальна активність,
допитливість.
Усі вікові
орієнтири варто розглядати як рекомендаційні щодо взаємодії з дітьми 10-11
років.
Те, що людині
належить виробити на даний період, називається завданням розвитку.
Основними
завданнями розвитку учнів 5-х класів є:
1. Оволодіння
базовими шкільними навичками і вміннями;
2. Розвиток
навчальної мотивації, формування інтересів;
3. Розвиток
навичок співробітництва з однолітками, вміння змагатися з іншими, правильно
порівнювати свої результати з успішністю інших;
4. Формування
вміння домагатися успіху і правильно ставитися до успіхів і невдач, розвиток
впевненості в собі;
5. Формування
уявлень про себе як про вмілу людину з великими можливостями розвитку.
У середній школі
докорінно змінилися умови навчання: діти перейшли від одного основного вчителя
до системи " класний керівник – учителі - предметники”. Те, що цей період збігається із закінченням дитинства, є сприятливим для
адаптації школяра до нових умов. Практика показує: більшість дітей переживають
цей перехід як важливий крок у їхньому житті. Для багатьох дітей, які навчалися
спочатку в одного вчителя, перехід до декількох учителів з різними вимогами,
різними характерами, різним стилем відносин теж є зовнішнім показником їхнього
дорослішання. 96% дітей усвідомлює такий перехід як шанс заново почати шкільне
життя, налагодити несформовані стосунки з педагогами.
Бажання гарно
вчитися, робити усе так, щоб дорослі були задоволені, " не засмучувалися і не переживали”, " щоб мама, коли
подивиться щоденник, не карала і не плакала”, - досить сильне у
п’ятикласників.
Діти чекають
змін, чекають, що їм стане в школі цікаво.
Аналіз показує,
що вчителі середньої школи часто не бачать різниці між п’ятикласниками й іншими учнями середньої школи і ставлять до
всіх однакові вимоги. Це ускладнює адаптацію п’ятикласників до середньої школи.
Високі вимоги найчастіше виявляються їм не під силу. Звідси підвищена
залежність певної частини дітей від дорослих, " причепливість” до вчителя, плач, капризи; виникає почуття самотності, що у школі вони
нікому не потрібні.
Ще важливо
звернути увагу на те, що педагоги і батьки, з одного боку, " одорослюють” п’ятикласників, вважаючи, що вони повинні
бути самостійними, організованими, а з іншого боку, підкреслюють їхню „
дитячість”. Це створює подвійність стосунків і системи вимог, що засвоюється
школярами. Діти швидко навчаються маніпулювати дорослими за допомогою цієї
подвійності.
| 
