Завантажити

Тема: Законодавство України про військову службу

Навчально-виховна мета: ознайомити учнів з положеннями Конституції та Законів України стосовно проходження військової служби.

Навчальні питання.

1.      Статус військової служби. Підготовка громадян до військової служби.

2.      Підготовка військових кадрів для Збройних сил.

3.      Соціальний захист громадян, які перебувають на військовій службі.       „

Місце проведення: кабінет з предмета «Захист Вітчизни». Час: 45 хв.

Навчальні посібники: Конституція України, «Закон про військовий обов'язок і військову службу», підручник «Захист Вітчизни».

   ВСТУПНА ЧАСТИНА: 7 хв.

Шикування учнів, рапорт командирові взводу, привітання, перевірка зовнішнього вигляду учнів.

Оголошення теми, основної мети та порядку проведення уроку.

Стройове тренування: повороти на місці.

   ОСНОВНА ЧАСТИНА: 33 хв.

Порядок проходження військової служби

Особливою формою виконання військового обов'язку є про­ходження військової служби.

Як передбачає п. 1 ст. 2 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба у Збройних силах та ін­ших військових формуваннях є державною службою особливо­го характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана з захистом Вітчизни.

Конкретний зміст військової служби як специфічної державної діяльності громадян України досить багатогранний. Повсякден­на діяльність військовослужбовців включає в себе: безпосередню участь у бою, коли це потрібно буде; постійно наполегливу бойову та гуманітарну підготовку; здійснення багатьох інших військових обов'язків.

Час проходження військової служби зараховується громадя­нам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Особливості військової служби як виду державної служби

Військова служба як вид державної служби, порівняно зі службою (роботою) в цивільних державних організаціях, має ряд суттєвих особливостей, обумовлених характером і призначенням Збройних сил, специфікою ведення збройною боротьби з супро­тивником, необхідністю підтримувати у ЗС високу боєготовність і боєздатність особового складу. До них, зокрема, відносяться:

1.      Наявність громадянства України.

2.      Обов'язковість військової служби. Ця особливість проявля­ється перш за все у способі залучення громадян до армії, що здійснюється на основі загального військового обов'язку,

шляхом проведення призовів. Добровільний вступ на вій­ськову службу в передбачених законом випадках не пору­шує загального принципу обов'язковості військової служби, оскільки і в зазначених випадках служба проходить протягом визначеного терміну в обов'язковому порядку і за правилами, передбаченими законодавством.

3.      Сувора визначеність терміну військової служби, що диферен­ційована для всіх без винятку категорій військовослужбовців і військовозобов'язаних запасу.

4.      Складання Військової присяги, текст якої затверджений За­коном України від 24 березня 1999 року.

5.      Наявність персональних військових звань, які присвоюються кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному. їх основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити певну ясність у взаємовідносинах військовослужбовців.

6.      Безумовну військову покору, яка полягає в повному та без­застережному підпорядкуванні військовослужбовця і військо­возобов'язаного під час проходження зборів наказу начальни­ка, що закріплено у Військовій присязі, Статуті внутрішньої служби і Дисциплінарному статуті Збройних сил України. Це випливає з характеру воєнної організації, призначеної для ведення збройної боротьби і є обов'язковим принципом службових взаємовідносин в армії, стрижнем військової дис­ципліни.

7.      Детальна юридична регламентація суспільних відносин. Ця особливість військової служби, порівняно зі службою в ци­вільних умовах, чітко проявляється у високому ступені охо­плення різних сторін життя, побуту і діяльності воїнів, у тому числі певною мірою й поза службою, нормами права.

8.      Особливості в захисті прав учасників військово-службових відносин. Прикладами, зокрема, можуть бути ситуації, ре­гламентовані Законом України.

Підготовка громадян до служби в ЗС включає:

•       допризовну підготовку юнаків;

•       підготовку призовників військово-технічних спеціальностей;

•       підготовку до вступу у військові навчальні заклади;

•       військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу;

•       фізичну підготовку та лікувально-оздоровчі заходи;

•       підвищення рівня загальноосвітньої підготовки та вивчення державної мови;

•       патріотичне виховання.

У навчальних закладах юнаки, які не прослухали курсу з ДПЮ, не можуть отримати атестат про середню освіту й повинні обов'язково пройти перед призовом в армію допризовну підготовку в оборонно-спортивному таборі з відривом від виробництва.

Щороку в грудні-березні до призовних дільниць приписують­ся громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років, після вони стають призовниками та їх беруть на військовий облік.

Підготовка з військово-технічних спеціальностей проводиться в навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) і в закладах професійно-технічної освіти.

На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні за станом здоров'я і віком громадяни, яким виповни­лося 18 років (до військових навчальних закладів — 17 років). Призов на строкову військову службу проводиться на підставі Указу Президента України двічі на рік (навесні та восени), про це повідомляють у засобах масової інформації за місяць до по­чатку призову.

Види військової служби

•   Строкова військова служба.

Після оголошення Указу Президента кожен призовник зобов'язаний прибути до пункту в строки, вказані військо­вим комісаром у повістці, а призовники, які знаходяться в іншій місцевості, зобов'язані прибути до військового ко­місару в семиденний строк після Указу Президента і стати на військовий облік. Зміна місця військового обліку після 18-річного віку досить обмежена.

•   Військова служба за контрактом здійснюється на посадах:

—   солдат, матрос, сержант, старшина;

—   жінка за контрактом;

—   прапорщик, мічман;

—   курсант військових навчальних закладів, студент військо­вих кафедр вищих цивільних навчальних закладів, де є військова кафедра.

•       Служба за контрактом осіб офіцерського складу.

•       Альтернативна служба.

Якщо громадяни мають істинні релігійні переконання і на­лежать до діючих релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та службу у ЗС, то вони мають право на альтернативну службу поза Збройними Силами терміном З роки, яка і проходить у системі соціального забезпечення, де відчувається гостра потреба в обслуговуючому персоналі.

Встановлено такі строки служби в ЗС:

•       для солдат, матросів, сержантів, старшин строкової служби — 12 місяців;

•       для осіб звищою освітою — 9 місяців;

•       для військових за контрактом — не менше 3 років (службу за контрактом можна розпочати також після одного року строкової військової служби).

 

 

 

Відповідальність громадян за порушення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»

Призовники та військовослужбовці несуть відповідальність за порушення цього закону. Особи, що ухиляються від призо­ву і не з'являються за повісткою для проходження військової служби, можуть отримати збільшення терміну служби на строк ухилення від призову. Військовослужбовці строкової служби, які самовільно залишили місце служби або не з'явилися до міс­ця служби в строк, зазначений у приписному свідоцтві, несуть відповідальність і можуть також отримати продовження служби на цей термін.

За ухилення від строкової служби можливе покарання За­коном аж до позбавлення волі. Поважними причинами непри­буття громадянина до призовних дільниць у строки, встановлені військкоматами визначаються: хвороба, тяжка хвороба близького родича або його смерть, перешкоди сімейного характеру. Причини неприбуття мають бути підтверджені відповідними документами.

Підготовка військових кадрів.

Основа ЗС — військові кадри:

•       командири всіх ступенів;

•       військові інженери;

•       спеціалісти тилової, інтендантської, медичної, топографічної, метрологічної, метеорологічної та інших служб;

•    військові з виховної роботи (політологи, соціологи, психологи, юристи та ін.).

Основа системи підготовки кадрів — військові навчальні заклади, які в Україні розраховані на випуск усіх спеціалістів для армії та флоту:

•       військові академії;

•       університети;

•       військові інститути та факультети;

•       відділення та кафедри військової підготовки при цивільних вищих навчальних закладах;

•       курси підготовки та перепідготовки офіцерів.

Усі випускники вищих військових навчальних закладів отри­мують диплом загальнодержавного зразка, який надає їм право після звільнення із ЗС працювати за цивільними спеціальностями.

Також в Україні є Хмельницька академія прикордонних військ і мережа вищих і спеціальних навчальних закладів для підготовки фахівців МВС, СБУ, податкової служби.

Термін навчання у спеціальних і вищих закладах залежить від рівня освіти та відповідної посади військового фахівця. Ви­пускник може одержати освіту спеціаліста-бакалавра і військове звання «прапорщик» (через 2-3 роки навчання), а вже через 4-5 років — магістр, відповідно — «лейтенант». Здібних офіцерів запрошують продовжити навчання в Академії ЗС України, де їх готують до наукової роботи у військових галузях.

•       Забезпечуються безплатною кваліфікованою медичною допо­могою у військово-медичних закладах.

•       Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій та учасники бойових дій, прирівнюються у правах до ін­валідів та учасників Великої Вітчизняної війни.

■      ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА - 5 ХВ.

Наголошення на темі, цілях уроку, підсумки виконання стро­йових прийомів і відповідей на контрольні питання і активності в бесіді.

■      ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: вивчити підручник, с. 19-27.