Мета уроку:
Навчити учнів застосовувати навички у підготовці інженерних
загороджень.
Навчальні
питання
1. Основні види протитанкових інженерних
загороджень.
2. Основні види протипіхотних інженерних
загороджень.
3. Основні типи протипіхотних і
протитанкових мін.
Час: 45хв.
Місце: спортивний
майданчик.
Метод: практичне заняття
Матеріальне забезпечення:
навчальні гранати,
макети автоматів.
Методичне
забезпечення:
Підручник «Захист Вітчизни» (2006 р.).
Порядок проведення:
1. Вступна частина — 12 хв
1.1. Шикування
учнів в одну шеренгу, перевірка за списком та огляд зовнішнього стану учнів,
віддача рапорту командиром взводу вчителю предмета «Захист Вітчизни», привітання,
виконання команд: «Ставай!», «Рівняйсь!», «Струнко!», «Вільно!».
1.2. Оголошення
теми, основної мети та порядку проведення уроку.
1.3. Стройове
тренування. Виконання команд: «В одну шеренгу — Ставай!», «Взвод, в дві
шеренги — Ставай!». Виконання поворотів ліворуч, праворуч, кругом на місці.
1.4 Тренування у
відповіді на привітання начальника на місці.
2. Основна частина — 30 хв
2.1. Основні види протитанкових інженерних
загороджень.
Протитанкові
надовби —
пірамідальні бетоні конструкції фортифікаційного типу чи вриті в землю рядами
гранітні глиби. Призначені для ускладнення роботи танкових підрозділів
неприятеля. Більш малі протитанкові надовби повинні пошкоджувати днище танка и
можуть бути замасковані. Крупні протитанкові надовби повинні своїми розмірами
ускладнювати розчистку проходів. Часто використовуються спільно з мінними
полями і дротяними загородженнями. В довгочасній фортифікації Другої Світової
війни використовувалось до 10-20 рядів надовбів, оточених 20-30 рядами колючого
дроту.
Протитанковий їжак – саме просте протитанкове загородження,
яке являє собою об’ємні
шестикінцеві зірки.
Їжаки менш ефективні, ніж
мінні і інші загородження, але їх можна у великій кількості виготовляти з
підручних матеріалів без застосування високих технологій и легко перекидати з
однієї ділянки на іншу, що особливо важливо у військовий час.
2.2. Основні види протипіхотних інженерних
загороджень.
Колючий дріт - тип загородження у
вигляді дроту з розташованими на ній гострими шипами. Використовується для
будівництва недорогих загороджень, а також для покращення якостей тих, що вже
існують. Людина чи тварина, яка спробує пройти крізь колючий дріт, буде
відчувати не самі приємні відчуття, навіть може отримати рану. Загородження з
колючого дроту потребують тільки опори і сам дріт. Його може швидко встановити
навіть робітник з низькою кваліфікацією.
Спіраль Бруно являє собою протипіхотне загородження у вигляді циліндричної спіралі діаметром 70-130 см і довжиною до 25 м,
сплетеної з декількох ниток колючого дроту, які перетинаються.
Спирали Бруно з’явились під час Першої світової війни.
Часник - військове загородження. Складається з декількох гострих
штирів, спрямованих у
різні боки. Якщо його кинути на землю, то один шип буде направлений догори, а
решта становитимуть опору. Загородження з великої кількості розкиданого часнику
було ефективно проти кінноти, застосовувалось також проти піхоти, слонів і
верблюдів. Довжина кожного стрижня біля 5
сантиметрів, товщина 0,8-1 см.
Стрижні можуть закінчуватись зазубринами, як риболовні крючки.
Сучасні аналоги часнику (які називають «їжаки») використовуються у
якості протиавтомобільного загородження - для проколу шин.
Засіка - оборонне загородження у лісовій місцевості. Одне з самих
серйозних і найбільш трудно знешкоджуємих перешкод. Будується з дерев діаметром
не менше 15
см, повалених рядами чи хрест-навхрест вершинами в
сторону противника. Робиться дуже скоро. Заважає переміщення піхоти і виключає
маневр кавалерії.
Засіки відомі з стародавніх часів, застосовувались вони і у війнах
початку ХХ ст.
С-185, "Гобі" – Електросигналізаційний комплекс для
охорони державного кордону,
прийнятий на озброєння у 1988 році
на заміну С-175. Лінійна частина комплексу зроблена на металевих (а не
дерев’яних) опорах без козирків. Вперше комплекс працює безконтактно, показуючи
спрацювання при наближенні порушника ближче 1-2
метрів до
лінійної частини.
2.2. Основні
типи протипіхотних і протитанкових мін.
Мінно-вибухові
загородження становлять
основу інженерних
перешкод і влаштовуються у
вигляді мінних полів, мін та окремих мін.
Для обладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протипіхотні та протитанкові міни.
1. Протитанкові міни бувають :
· проти гусеничні;
· протиднищеві;
· проти бортові.
2. За вражаючєю дією:
· фугасні;
· осколкові;
· кумулятивні;
3. По направленості дії:
· направленої дії
· ненаправленої дії
4. По виду матеріалу виготовлення корпусу:
· металеві
· дерев’яні;
· пластмасові;
· комбіновані.
5. По можливості розмінування :
· Розмінуванні;
· не розмінуванні.
6. По способу підриву міни:
· нажимні;
· електричні;
· на розривання розтяжки;
· на розтягування розтяжки
· годинникові міни
7. По способу встановлення:
· вручну;
· системою дистанційного мінування;
· реактивною системою залпового вогню;
· авіаційними засобами;
· наземними транспортними системами;
· артилерійськими системами.
8. Магнітні міни.
9. Міни з самознищуванням.
Протипіхотні міни фугасного типу "Монета”, "Пелюсток”, та ін. Мають крихітні розміри 4 – 6
см. при товщині 1
см. та вагою 8 – 11
г. Корпус такої міни виготовлено з м’якого пластику або синтетичної
тканини, вибуховий заряд –
желеподібна вибухівка малої
ваги – до 9
г. Міни цього класу не мають вибухового пристрою. Їх
розкидають на місцевості за
допомогою засобів дистанційної установки. У вхідному положенні вони
просякнуті флегматизованими речовинами (фреоном) при падінні на
землю не вибухають. Через кілька хвилин після падіння на землю вони стають
вибухонебезпечними: при незначному натисканні або переміщенні вони вибухають. Колір
міни – такий як і місцевість . Вони можуть тривалий час перебувати у бойовому
стані.
Протипіхотні осколкові міни - можуть вбити або поранити кілька десятків чоловік. Це –
найефективніші міни, які при спрацюванні підскакують на висоту до 0,8-1,5
м. І при вибуху вражають у радіусі до 20
м. Міни встановлюються вручну або дистанційно.
Найбільш
сучасними є протипіхотні міни типу МОН (МОН –50, МОН –100, МОН –200). Це міни
направленої дії. Цифра
вказує відстань ураження.
3. Завершальна
частина — 3 хв
Наголошення теми
та навчальних цілей, завдання на наступний урок: оформлення зошитів, вивчення
будови та бойових властивостей ручних гранат.
|