Сучасна освіта
характеризується широким впровадженням технологічного підходу. І це є
об’єктивним процесом, новим етапом в еволюції освіти, на якому будуть
переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку
дитини.
Поняття "технологія”
в педагогіку прийшло з виробництва, де визначається як сукупність різних
елементів, зокрема прийомів, операцій, дій, процесів та їхню послідовність,
тобто це своєрідна майстерність людини. Таким чином "технологія” виступає як
алгоритм, за допомогою якого отримується запланований результат.
У кінці 70-их роках
минулого століття збільшується увага до педагогічної технології і на Україні.
Однак і на сьогодні стосовно поняття "педагогічна технологія” єдиної думки
науковців поки що не існує. У науковій літературі зустрічається понад 300
тлумачень цього поняття в залежності від того як автор уявляє собі структуру й
складові освітнього технологічного процесу. Але їх об’єднує те, що всі автори
єдині у визначенні мети педагогічної технології – це підвищення ефективності
навчально-виховного процесу і гарантування досягнення учнями запланованих
результатів навчання.
За визначенням
ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це
системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання
і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії,
що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти.
Будь-яка педагогічна
технологія має відповідати основним критеріям технологічності: концептуальності,
системності, керованості, ефективності, відтворюваності.
Однак, необхідно
розуміння, що нова якість освіти, яка забезпечила б розвиток сучасного
суспільства, може бути досягнута лише при створенні певних умов організації
такого навчально-виховного процесу, який не зашкодить здоров’ю дітей та молоді
і буде спрямований на збереження, зміцнення і формування здоров’я учасників
навчально-виховного процесу. А це
вимагає від педагогів застосування своєрідних підходів в освіті і виховання на
основі здоров’язбереження.
Відповідно до
"Словника основних термінів і понять з превентивного виховання” наведемо такі
поняття технологій (2007 р.):
Технології педагогічні –
комплексний, інтегрований процес, який включає людей, ідеї, засоби і методи
організації діяльності для реалізації проблем, що охоплюють основні аспекти
навчання і виховання.
Технологія виховна – обґрунтований
вибір характеру операційного впливу під час взаємоспілкування вчителя з дітьми,
з метою максимального розвитку особистості як суб’єкта; як система знань,
необхідних вчителеві для реалізації стратегій, тактики, процедури виховання.
Технологія соціальна – упорядкована
система процедур та операцій, за допомогою яких реалізується певний соціальний
проект або конкретна цілеспрямована ідея перетворення (реорганізації,
модернізації або вдосконалення) соціальної роботи.
Технологія превентивної роботи – сукупність
прийомів, методів та впливів, що застосовуються педагогами, психологами,
соціальними, медичними працівниками, правоохоронними органами з метою
досягнення успіху превентивного виховання.
Технології інтерактивні – це
взаємодія партнерів, у спілкуванні яких інтерпретується ситуація і
конструюються особистісні дії.
Технології навчання спрямовані на підвищення
рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування
відповідальної поведінки.
Поняття
"здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності
загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я
учнів.
Під
здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:
·
сприятливі умови навчання дитини в школі
(відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та
виховання);
·
оптимальну організацію навчального процесу
(відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних
норм);
·
повноцінний та раціонально організований
руховий режим.
Слід зазначити, що
впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медико-гігієнічних,
фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих, соціально-адаптованих,
екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки
життєдіяльності.
Сутність
здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці
умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів,
формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу
життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати
можливі зміни здоров’я і проводити відповідні психолого-педагогічні,
корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної
діяльності та її мінімальної фізіологічної "вартості”, поліпшення якості життя
суб’єктів освітнього середовища. (Т. Бойченко)
Аналіз класифікацій
існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи (О.
Ващенко):
·
здоров’язберігаючі –
технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в
школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу
(з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних
норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
·
оздоровчі – технології, спрямовані на
вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу
(ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія,
загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
·
технології навчання здоров’ю – гігієнічне
навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів
тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами,
статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем
до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини
навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та
додаткової освіти;
·
виховання культури здоров’я – виховання в
учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я,
формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення
здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я,
здоров’я родини.
Ми навели одну з
деяких запропонованих науковцями класифікацій здоров’язберігаючих освітніх
технологій. Однак слід зазначити, що
поняття "здоров’язберігаюча” можна віднести до будь-якої педагогічної технології,
яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я
основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. І саме головне, що
будь-яка педагогічна технологія має бути здоров’язберігаючою.
Знання, володіння і
застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної
компетентності сучасного педагога. Учителі у тісному взаємозв’язку з учнями,
батьками, медичними працівниками, практичними психологами, соціальними
педагогами та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у
збереженні і зміцненні здоров’я дітей, спроможні створити здоров’язберігаюче
освітнє середовище, центром якого буде – Школа сприяння здоров’ю.
З практичною
реалізацією здоров’язберігаючих освітніх технологій у навчальних закладах
можете ознайомитися у таких збірниках:
1.Волкова І.В.,
Марінушкіна О.Є., Покроєва Л.Д., Рябова З.В. Становлення шкіл сприяння
здоров’ю. – Харків: ХОНМІБО, 2007. – 40 с.
2. Гігієнічні та
соціально-психологічні аспекти моніторингу здоров’я школярів: Матеріали
науково-практичної конференції // Харків: ІОЗДП АМНУ, 2006. – 226 с.
3. Матеріали V
міжнародної науково-практичної конференції "Валеологія: сучасний стан, напрямки
та перспективи розвитку” / За ред. проф. М.С. Гончаренко: // м. Харків: 2007. –
Т.4. – 208 с.
4.Сучасний навчальний
заклад – Школа сприяння здоров’ю: Матеріали Всеукраїнського науково-практичного
семінару / Ред. група: Л.Д. Покроєва, С.Є. Вольянська, І.В. Волкова,
В.І.Олійник – Харків: ХОНМІБО, 2006. –148 с.
Рекомендуємо опрацювати наступну літературу:
1.
Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути
здоровим // Здоров’я та фізична культура. – 2005. – №2. – С. 1-4.
2.
Ващенко О., Свириденко С. Готовність вчителя
до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі //
Здоров’я та фізична культура. – 2006. – №8. – С. 1-6.
3.
Інтерактивні технології навчання: теорія,
практика, досвід: метод. посіб. авт. – укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.:
А.П.Н.; 2002. – 136 с.
4.
Освітні технології: Навчально-методичний
посібник / О.М. Пєхота,
5.
А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг.
ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.
6.
Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок:
інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.
7.
Селевко Г.К. Современные образовательные
технологии. – М.: Народное образование, 1998.
8.
Словник основних термінів і понять з
превентивного виховання/ Під заг. ред. доктора пед. наук, професора
Оржеховської В.М. / ТзОВ "Терно-граф, Тернопіль. – 2007, – 200 с. – С 177-179.
9.
Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные
технологии в современной школе. – М.: АПК и ПРО, 2002.
– 121 с. |