День Святого Валентина, як свято закоханих, відзначається в Європі з ХIII століття. 

Про життя давшого йому ім'я реального християнина Валентина майже нічого невідомо. До нас дійшли вбогі й суперечливі легенди. Наприклад, розповідають, що Валентин народився в III столітті нашої ери в Римській імперії й був єпископом свого рідного міста Терни. Він робив юним закоханим особливе розташування: мирив посварених, дарував квіти молодим дружинам. Арешт його був викликаний нібито тим, що римський імператор Юлій Клавдій II не дозволяв солдатам імперських легіонів закохуватися й женитися, а Валентин таємно вінчав легіонерів. 

Коли Валентин сидів у в'язниці, він закохався в сліпу дочку свого
 наглядача - і зцілив її. Правда, інші легенди говорять, що справа була навпаки: наглядач попросив Валентина вилікувати дочка, а та закохалася в опального священика. 

Перед стратою він залишив їй прощальну записку й підписався: "Твій
 Валентин". Звідси й листівки-"валентинки" (у ході з 1800-х років), і саме свято. Дата страти Святого Валентина - 14 лютого - збіглася з римськими торжествами на честь Юнони, богині любові. Цей день у Римі вважали початком весни. Класичною емблемою Дня Валентина вважаються червоні троянди, які, відповідно до античної легенди, з'явилися завдяки грецькій богині любові й краси: Афродіта (у римському варіанті - Юнона), кваплячись до свого коханого Адонісу, наступила на кущ білих троянд, і її божественна кров офарбила їх у червоні кольори.